Завершується процес децентралізації, а з ним постають питання, пов’язані із функціонуванням соціально -важливих установ, таких як інтернати, центри реабілітації, будинки для людей похилого віку. Адже держава намагається передати їх на баланс громад, більшість з яких фінансово неспроможні утримувати подібні установи. А витрати на утримання персоналу, харчування, комунальні послуги тощо неспівмірні з рівнем доходів більшості громад. І сьогодні ця проблема стоїть досить гостро. «Я вважаю, ми не маємо права перекладати відповідальність за утримання подібних установ на плечі громад, - вважає колишній директор Центру реабілітації дітей-інвалідів, що у с. Костичани на Новоселиччині, а сьогодні приватний підприємець Артур БІЛИК. - Хоч через заняття підприємництвом вже не працюю у центрі, постійно переймався його проблемами, допомагав порадами, якимись подарунками до свят для дітей, тож зв’язків з центром не розривав, все таки роки займався його проблемами. Потреба у подібних закладах існує. Адже тут виховуються діти з усього району, і не тільки ті, хто проходив реабілітацію безпосередньо у Центрі, ми їздили до тих, хто проходив реабілітацію вдома, хто був під нашим патронатом. Так, зараз карантин, але він не навічно. Переважно це діти хворі на ДЦП. Є професійний колектив: реабілітолог, масажист, психолог, логопед. Ми зобов’язані зберегти подібні установи, і якщо такі питання не вирішуються на рівні держави, всі громади повинні згуртуватися, щоб зберегти такі установи. Адже мова не лише про дитячі інтернати. Така ж ситуація у Стальнівцях, де розміщено будинок для люде похилого віку, де я також неодноразово бував. Мамалигівська громада самостійно не зможе його профінансувати. Не думаю, що кращим є майбутнє центру реабілітації у Магалі. Що робити людям, які потребують нашої підтримки і захисту. Думаю, логічно і правильно би, наприклад на рівні обласної ради, згуртувати громади, щоб зберегти спільними зусиллями такі установи».