Чим і як жили об'єднані громади Новоселиччини у 2018 році
7 грудня на сайті Кабінету Міністрів України опублікували розпорядження про затвердження змін, що вносяться до перспективного плану формування територій громад Чернівецької області. Згідно з документом, затверджений план покриває 100% території Новоселицького району. Як видно з карти, залишилась Боянсько-Припрутська громада, Чорнівку і Топорівці відтяли, слід думати, до Чернівців. Костичани на карті зникли, є натомість Новоіванківці, а бажання Черленівки приєднатись до Костичан і Ванчиківців проігнорували. Тарасівецька громада, як бачимо - є. Магальська і Мамалигівська громади - недоторкані. Новоселицьку міську, як і раніше, обвішали всіма залишками формування, яке ще має назву "Новоселицький район".
Чим сьогодні живуть вже створені на Новоселиччині громади? Чи покращилось життя безвідносно до громад, чи просто в державі? Відповідь очевидна. Поки що всі поліпшення лише у телезвітах Гройсмана. І все ж таки - як живуть громади.
Найбільша проблема - кошти все одно розподіляє "область"
Найстарша громада на Новоселиччині - Мамалигівська. Про те, як вдається господарювати і розвиватися в цих умовах розповів заступник сільського голови Володимир АНТОНЧУК.
Цій громаді, яка прокладала шлях першою в Чернівецькій області, в умовах відсутності законів і актів, які регламентували діяльність об'єднаних громад, було непросто. Втім, тоді їм вдалося головне - використати можливості державного фінансування, яке на початку було доволі серйозним. За рахунок субвенцій у 2016 році тут поміняли вікна і двері в усіх школах і медичних закладах, купили автогрейдер і два шкільних автобуси. Створили опорну школу, яка попри всі виклики, успішно розвивається. Поміняли дахи у школах, замінили стару котельну в школі у Подвірному на сучасну, яка здатна працювати на газі і на подрібненій деревині, реконструювали старе приміщення у Подвірному, де створили пожежну команду, встановили вуличне освітлення на енергозберігаючих лампах в Мамализі і Драниці, відремонтували адмінбудівлю у Стальнівцях і виділили кошти в межах співфінансування на будівництво адмінцентру в Мамализі.
Головне, що дало об'єднання - можливість прямих міжбюджетних відносин з держбюджетом і співпраці з міжнародними інституціями.
Однією з найбільших проблем тут називають значну залежність від обласної державної адміністрації. Розподіл коштів на різні проекти продовжує йти через ОДА. Це стосується і коштів сільської медицини, і на утримання та ремонт доріг. При тому, що на місці, безумовно, краще знають нагальні потреби громади. В результаті, наприклад, кошти виділені на ремонт доріг ще декілька місяців тому, лише зараз, під новий рік, починають "освоюватися", ця ж ситуація з грошима додаткової субвенції на сільську медицину тощо.
Особливою гордістю громади є опорна школа, яка увійшла у державний проект розвитку опорних шкіл. Проект продовжує працювати, залучаються міжнародні спонсори, є проекти на майбутнє.
Триває впровадження медичної реформи. При всій її неоднозначності, на базі всіх лікувальних закладів громади створені неприбуткові комунальні установи, які вже отримали відповідні ліцензії, уклали відповідні угоди (за винятком однієї, яка в процесі) з Агенцією Охорони Здоров'я. Є, безумовно, певні труднощі в цьому процесі, які, тут впевнені, зуміють подолати.
Проблем у громади багато, з цим важко сперечатися. Зокрема це стосується нестачі освітньої субвенції, яка "формульно" розраховується відповідно до наповненості класів. В результаті кошти місцевого бюджету доводиться спрямовувати на зарплати працівників освіти, згортаючи чи пригальмовуючи інші проекти.
Є проблеми і в галузі охорони здоров'я. Найактуальнішою залишається – стан доріг, зокрема у Подвірному та багато іншого. Попри все, люди у Мамалигівській громаді, порівняно з більш "молодими" сусідами, налаштовані оптимістично.
Для чого працювати, якщо не думати про дітей
Принаймні така позиція у Магальській об'єднаній громаді. Створена трохи більше року тому, вона вважається "найбагатшою" у районі. Хоча, якщо запитати про це голову сільської ради Олену Нандриш, вона готова посперечатися.
Так, близькість обласного центру, розвинутий бізнес і мережа АЗС на території громади дозволяють отримувати кошти у бюджет, при тому, що тут порівняно небагато бюджетних установ, але їх все одно не вистачає. "А навіщо тоді працювати, щось робити, якщо не думати про дітей. Ось ти, наприклад, для кого працюєш?" - що ж, у логіці сільському голові не відмовиш.
В Магалі завжди велику увагу приділяли закладам освіти, насамперед - дошкільної. Тут збудовано і реконструйовано три дитсадки, зараз тривають роботи у четвертому. Відколи створена громада, в школах і дитсадках проведено низку масштабних робіт. Як розповіла Анжела Крістел, методист відділу освіти, культури, молоді і спорту сільської ради, зроблено з рік чимало. Найбільше - в Острицькій школі. Проведено реконструкцію харчоблоку - заміна даху, обладнання, внутрішні роботи. Збудовано внутрішні вбиральні, проведено капітальний ремонт класу румунської мови та всіх інших (з допомогою батьків). Це єдина школа в районі, яка опалювалася грубками. Нині тут облаштовано автономне опалення, встановлено електричний котел. В Рідківській школі зроблено частково косметичний ремонт та придбано обладнання для Нової Української Школи. Найбільші зусилля спрямовані на дитсадки с. Рідківці. В одному з них тривають роботи з добудови нового приміщення, перекрито дах старого, ведуться комплексні роботи з енергозбереження, в другому - добудовують харчоблок з допоміжними приміщеннями, пральнею тощо. Роботи ведуться допоки дозволяє погода і вже наступного року роботи в обох дитсадках будуть повністю завершені. Специфіка обох сіл, які входять до Магальської громади в тому, що кількість дітей в селах збільшується, дошкільні навчальні заклади переповнені, навіть при тому, що значна частина дітей виховується і навчається у Чернівцях.
З предметами майбутньої гордості - рідківськими дитсадками - мене знайомили сільський голова Олена Нандриш та староста Василь Корнецькій. Роботи і зараз, поки дозволяє погода, йдуть повним ходом. Хоч документально це є реконструкцією, але фактично збудовано новий корпус ДНЗ №2 у Рідківцях в двох рівнях, який, після реконструкції старого приміщення, об'єднається у єдиний комплекс. За менше ніж півроку завершено будівництво і зовнішні роботи, встановлено опалення і внутрішні мережі в дитсадку №1, до старого приміщення прибудовано харчоблок із пральнею та іншими допоміжними приміщеннями, старе приміщення укріплять і перекриють, буде замінено вікна і двері, закуплено обладнання. Тут роботи розпочали трохи пізніше, з суто бюрократичних причин. Багато сподівань покладають на нову школу у Рідківцях, де також роботи не припиняються, одночасно працюють декілька будівельних бригад. У майбутньому, коли її введуть в експлуатацію, стару школу планують переобладнати у дитсадок, а в дитсадку створять геріатричний заклад... Хоча, це, поки що, лише плани. Втім, на державну "манну" тут, судячи з усього, не чекають.
Не варто чекати покращення вже сьогодні і завтра, і… післязавтра
Наймолодшою і найбільшою громадою району є, як відомо, Новоселицька міська громада. Зберігаючи статус райцентру, Новоселиця сконцентрувала і більшість проблем. Нині тут, як і скрізь, формують бюджет. Як зазначає міський голова Марія Нікорич, минулого року, коли вибори пройшли акурат перед початком новорічних свят, бюджет довелося формувати в січні – фактично з нуля. І корегувати його протягом усього року.
Найскладнішою ситуація була в освітній галузі. Субвенції, яку виділила держава за формульним розрахунком (який відрізняється для сільських і міських громад), коштів на утримання галузі освіти не вистачало. Тому кошти, спрямовувались насамперед на фінансування виплат освітянам, при тому, що вчителі не отримували всі ті надбавки, як «сільські» освітяни. В наслідок цього «обрізалися» інші статті фінансування. Практично, вважає Марія Нікорич, це був бюджет «проїдання» - в цьому році було зроблено і в місті значно менше, аніж минулими роками. Втім, за рахунок інфраструктурної субвенції та співфінансування громади вдалося дещо зробити. У Маршинецькому НВК та дитсадку проведено роботи з енергозбереження та заміни даху, проведено ремонт частини дороги в Рингачі, в Строїнцях проводять реконструкцію стадіону з встановленням трибун для глядачів. У Новоселиці проведено енергозберігаючі заходи і ремонт харчоблоку, замінено дах і проведено ремонт корпусу Новоселицького ліцею, в «старому» корпусі гімназії завершили заміну вікон на металопластикові. Майже мільйон гривень виділено з місцевого бюджету на реконструкцію котельні Слобідського НВК тощо.
Те, що зроблено – крапля в морі. В багатьох населених пунктах нічого не робилося роками. Одночасно з трохи більше 100 млн. грн. бюджету громади – 65 млн. грн. пішло на фінансування галузі освіти. Крім того – культура, охорона здоров’я у селах, соціальна допомога, в якій ми нікому не відмовили, оздоровлення дітей тощо. Тобто, левова частина коштів витрачається на соціальну галузь.
Тож бюджет на наступний рік знову буде "бюджетом проїдання", в якому нічого, практично, не передбачено на розвиток.
Необхідність заробляти змушує шукати резерви. І, варто думати, їх знайдуть. Головними джерелами надходжень на наступний рік залишається податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок та податок на підакцизні товари. Уряд, поки що, залишив бензиновий «акциз» громадам на рівні 2018 року. Проводиться робота з підприємствами, які працюють на території району, а податок сплачує в інших регіонах.
З усіх сіл, які попросилися до громади, Новоселиця погодилася прийняти лише Зелений Гай і Котелеве. Гройсман анонсував 2019 рік, як останній рік «добровільного» приєднання. Я і надалі притримуюсь думки, що наша громада є оптимальною в її нинішньому складі – до 25 тисяч населення. Ми розглядаємо пропозиції інших сіл, але чи приймемо їх? Навряд чи.
Андрій РОМАНЦОВ
Comments