Ведмежий кут: у притулку на Львівщині живуть ведмеді з Буковини

Львів – справді туристичне місто. Тут можна годинами прогулюватись старими вуличками і відкривати щось настільки старе і нове. Тут можна зустріти саудита з сімома дружинами і цілим виводком дітей, котрі всі разом змітають товари з полиць найдорожчих бутіків. Або простого гітариста, котрий приліг посеред тротуару подивитись на зірки. Військовий оркестр тут грає джаз і реп, запалює хардом. Ви чули хард-рок у виконані духового оркестру? Я чув. І це класно.

А тепер про ведмедів.

В якихось 20 кілометрах від Львова знаходиться притулок для ведмедів "Домажир" — реабілітаційний центр, метою якого є допомога та порятунок цих, виявляється, беззахисних тварин. Що таке Домажир – просто село, яке дало назву притулку, де нині живуть 25 ведмедів і ведмедиць. Збирали їх з усієї України. З цирків-шапіто і приватних зоопарків, з мисливських угідь і просто «з вулиці». Історія кожної тварини вражає. Машка з Буковини сиділа собі у клітці, на території якогось ресторану. Потап – теж з наших країв. На ньому «натаскували» мисливських псів.

Те що роблять з ведмедями у неволі - це відверто страшно. Ведмедів не годують, обрізають кігті і вибивають зуби. На так званих «притравочних станціях». У цирках – примушують танцювати на гарячих пательнях під музику, яка потім стає інстинктом за Павловим.

Тепер вони живуть тут. Їдять кавуни і апельсини, насолоджуються волею (звичайно - відносною). Шкода, але ці тварини вже ніколи не зможуть жити у природному середовищі. І не здатні навчити дітей здобувати їжу. Тому їх стерилізують. Їх доглядають люди, котрі, безумовно, люблять своїх підопічних. І дбають про них. Міг би багато розповісти про притулок «Домажир», скажу так – ведмеді тут живуть. І люди, котрі їм допомагають – справді люди.

Андрій РОМАНЦОВ